Ваша підтримка забезпечує створення контенту, існування проєкту і його авторів та авторок

Спроба самогубства №3. Сильвія Плат

Сильвії – 29. Вона виганяє з дому улюбленого чоловіка, почувається щасливою і пише вірші, які згодом отримають Пулітцерівську премію. Але, як не крути, є речі, які не залежать від наявності успіху, дітей чи любові. 

Все йде під три чорти. Сильвія і Тед сваряться, кричать, розходяться. Зради чоловіка стають очевидними, Сильвія виганяє його з дому, він із радістю йде.  Але повертається. Ненадовго. У вересні вони разом їдуть в Ірландію, однак через чотири дні Тед залишає Сильвію і повертається в Лондон, до Асі. Плат усвідомлює: це кінець і в тогочасних листах до матері пише, що почувається ніби звільненою і справді щасливою. Але не розповідає про неконтрольовані ридання, втрату ваги і те, що почала курити.

Та осінь була дуже продуктивною для Сильвії. Вона разом із дітьми жила у південно-західній Англії, майже не бачилася з людьми і працювала. Кожного дня, з п’ятої і до сніданку, у тиші великого сільського дому, сформувавши своїх внутрішніх демонів у чіткі думки – писала. “Зараз я пишу найкращі вірші за все життя. Вони зроблять моє ім’я” – розповідала Сильвія матері. Це усвідомлювала не лише вона. Коли Плат приїжджала у Лондон, заходила прочитати вірші Альваресу, критику та другу.  Він згадує, як вона, абсолютно жива, схрестивши ноги, сиділа на підлозі і декламувала “Леді Лукас” і “Татуся” своїм чітким “американським” голосом так, що йому хотілося захиститися і придертися до найменших деталей. Зрештою, втомившись від самотності, Сильвія на початку грудня 1962 року переїхала у Лондон, винайнявши квартиру на п’ять (!) років. Попри побутові труднощі, відсутність телефонного зв’язку, газу, електрики та няні, Сильвія пише матері, що ніколи не почувала себе більш щасливою, ніж зараз. Зрештою, чому ні? У неї були друзі, Тед допомагав із дітьми, її вірші друкували в журналах, а Альварес взагалі казав, що збірка “Аріель”, яка складалася з останніх поезій, варта Пулітцерівської премії.  

Один з біографів пише, що у Сильвії і Теда були наміри знову зійтися і на літо переїхати в Девон. У Плат тоді були часті перепади настрою і вона хотіла то знову бути разом, то остаточно розлучитися, тому Тед почав зустрічатися із Сьюзан Аллістон. Кажуть, що у Сильвії теж з’явився інший чоловік, а ще, що вона намагалася звабити Альвареса. На Святвечір вона запросила його на вечерю. Він згадує:

“Вона здавалася якоюсь іншою. Волосся, зазвичай по-вчительськи зібране в пучок на потилиці, було розпущене. Воно сягало самої талії, вкривало її, мов намет, тому її бліде обличчя і довге худе тіло одночасно нагадували дивовижну безвихідь і релігійний екстаз. Вона здавалася служителькою культу, яка доведена до повної знемоги виконанням обрядів. Коли вона йшла переді мною по коридору і по сходинках, що ведуть в квартиру, (…) її волосся мало дуже сильний і гострий, ніби звірячий запах. Діти вже були вкладені у себе нагорі, і в квартирі було дуже тихо. (…) Коли біля восьмої вечора я пішов  на святкову вечерю, знав, що зрадив її остаточно і непростимо. І вона знала, що я знав. Більше я її живою не бачив».

Потім у Англії стався найхолодніший січень за 60 років. Спочатку діти, тоді Сильвія, захворіли на грип. Їй було важко: відмикали опалення, не розчищали тротуари, не заводилась машина. Зрештою, навіть для того, аби зготувати їжу із температурою потрібно чимало зусиль. Терапевт і близький друг, Джон Гордер, згадує, що, попри те, що вона могла працювати, її депресія погіршувалася. Сильвія постійно хвилювалася, думала про суїцид і не могла впоратися з рутинною роботою. До того ж, почали з’являтися доволі неоднозначні відгуки на її роман “Під скляним ковпаком”, що негативно  вплинуло на її стан. У цей період вона схудла на 20 фунтів. Та після двомісячного “застою”, Сильвія знову починає писати і з 28 січня до 4 лютого створює 10 віршів.

У четвер, 7 лютого вона звільнила свою помічницю (чи та пішла сама, достеменно невідомо). Сильвія не хотіла бути вдома наодинці, тому зателефонувала своїй подрузі і попросила залишитись у неї до понеділка, коли прийде нова няня. Останні кілька днів Плат приймала антидепресанти, та все ще жахливо почувалася. Тієї ночі Сильвія впродовж двох годин розказувала подрузі про всі свої негаразди.

У п’ятницю ввечері, за спогадами Теда, вони зустрілися через прощальний лист, який Сильвія йому написала. Вона сказала, що їде з країни і більше ніколи його не побачить, а коли Тед почав вимагати пояснень, Плат спалила записку і пішла. У неділю їй нібито покращало і вона попросила подругу відвезти її із дітьми додому. Та відмовляла, але Сильвія наполягла, мовляв, о 9 ранку має прийти нова няня і хтось мусить бути в будинку. Ввечері, коли вони повернулися, Сильвія нагодувала дітей і вклала їх спати. Пізніше зателефонував лікар, аби переконатися, що у неї все гаразд. Близько півночі Плат спустилася поверхом нижче, до свого сусіда, попросила в нього марки для листів і запитала, о котрій він їде на роботу. Навіщо це їй? Просто цікаво, – сказала вона. Як відомо з нещодавно опублікованих щоденників Сьюзан Аллістон, Сильвія зателефонувала Теду, щось говорила, на що він відовів: “take it easy, Sylvie”.

Заспокоїтись не вийшло. Над ранок, 11 лютого, Сильвія відчиняє навстіж вікна у дитячій кімнаті, залишає про всяк випадок їжу і записку на дитячому візку у під’їзді зі словами “Будь ласка, зателефонуйте лікарю Гордеру”. Міцно зачиняє двері, щілини заклеює скотчем, ставить мокрі ганчірки і йде на кухню, де із дверями робить те саме.  Відкручує газові крани і засовує голову якнайдалі в духовку.

О 9 ранку новій няні не вдалось потрапити в квартиру Сильвії. Вона пішла до телефонної будки, щоб перевірити у агенства адресу, але, оскільки в ту ніч був дуже сильний мороз, домогосподарки викликали майстрів, була черга і це зайняло трохи часу. Зрештою, переконавшись, що адреса правильна, жінка попросила в робочого про допомогу. Коли вони зайшли у помешкання, побачили мертву Сильвію Плат.

Дехто сумнівається у тому, чи було це усвідомлене самогубство. Альварес вважає, що вона не хотіла помирати і це був крик про допомогу, бо якби няня вчасно потрапила у квартиру, то Сильвію вдалося б врятувати. До того ж, записка про лікаря і дивне запитання сусідові підтверджують це, нібито Плат включила газ із розрахунком часу так, щоб її могли врятувати. У одному з інтерв’ю Альварес згадує: “Я підвів її. Мені було тридцять років і я був дурний. Що я знав про хронічну клінічну депресію? … Їй потрібен був хтось, хто б подбав про неї. І це не те, що я міг зробити.” Насправді, ця теорія хибна. За словами офіцера поліції, голова Сильвії була засунута надто глибоко в газову духовку, а лікар Гордер, який був у Плат напередодні, казав, що її наміри були очевидні. Єдине, на що він сподівався це те, що її втримають діти.

Сильвії Плат вдалося померти з третьої спроби. За іронією долі, в ніч її смерті Тед Г’юз спав з іншою жінкою.

Ваша підтримка забезпечує створення контенту, існування проєкту і його авторів та авторок

Маєте запитання? Напишіть нам на pustoproject@gmail.com

  • Telegram
  • Facebook
  • Instagram

© Пусто, 2021