Ваша підтримка забезпечує створення контенту, існування проєкту і його авторів та авторок

5 слів про Ернеста Гемінґвея

Сухий алкоголь, розчавлені носи суперників, мисливська рушниця та маленький пухнастий котик. Розповідаємо про guilty pleasures геніального Ернеста Гемінґвея та про те, що займало особливе місце в сердечку американського класика.


Бокс

Мати Ернеста снила його музичною кар’єрою, водила сина на хор та заняття з віолончелі. А він тим часом потайки влаштовував вдома боксерські бої з однокласниками. За іронією долі, приміщенням для цього ставала домашня музична зала. Килим легко відсували в бік, а блискучий паркет перетворювався на ідеальний ринг, з якого було легко витерти кров від розплющених носів.

Гемінґвей за своє життя провів немало боїв – як вдалих, так і не дуже. Найвідоміший – “літературний” – відбувся 1929 року в Парижі, коли Ернест вийшов на ринг з письменником Морлі Каллаганом. Таймпікером був Фітцджеральд, який і став “винуватцем свята”. Френсіс якось почав розхвалювати здібності Гемінґвея перед друзями, і Морлі вирішив це перевірити. Хоч Ернест і програв, дружбі між трьома письменниками це не завадило. Він навіть сказав: “Доки Морлі може розбивати мені обличчя, він – мій друг.”

Можливо, кажучи, що “мої твори – ніщо, мій бокс – все” Гемінґвей десь перебільшував та вважав себе кращим боксером, ніж це було насправді. А втім, цей спорт вагомо вплинув на його твори та життя.

“Бокс навчив мене ніколи не залишатися лежати, завжди бути готовим до атаки… Атакувати швидко та жостко, мов бик.”


Алкоголь

Талановиті люди талановиті у всьому, тому пити Ернест Гемінґвей також вмів. “Не витрачайте час на церкви, управлінські будівлі та площі. Якщо ви хочете відкрити нову культуру, проведіть час у місцевих барах” – казав письменник і прислуховувався до власної поради.

Він любив віскі, коньяк, вино та дуже сухе Монтгомері мартіні. Таке, як п’є Річард у творі “За річкою, в затінку дерев”: із співвідношенням мартіні до вермуту 15:1.. Момент у романі “Прощавай, зброє!”, де в шафі головного героя лікарі знаходять гору пляшок від коньяку та к’янті також автобіографічний. Лікуючись в Міланському госпіталі під час Першої Світової війни, Гемінґвей часто сварився з головною лікаркою через своє п’янство.

Напою “Кривава Мері” Ернест Гемінґвей не вигадував, хоч такий міф  побутує, а його любов до мохіто на Кубі, про яку так часто згадують, також сумнівна – у письменника був цукровий діабет і солодкий напій навряд чи став би його улюбленим.

Полювання + риболовля

Любов до полювання Ернестові передав батько, який ще змалку брав сина на прогулянки до лісу. Спершу малюк  слухав та дивився, а в 12 дідусь подарував йому першу рушницю. У творі “Батьки та діти” Ернест розповідає про спогади з дитинства через героя Ніка Адамса: “Необхідно, щоб хтось подарував тобі або хоч дав на деяких час першу зброю і навчив, як з нею поводитися. Треба жити там, де водиться риба й дичина, і тепер, в 38 років, Нік любив полювання та риболовлю не менше, ніж в той день, коли батько вперше взяв його з собою. Ця пристрасть ніколи не втрачала сили, і Нік досі був вдячний батькові за те, що він пробудив її в ньому.”

1904 рік, 5-річний Ерні позує з рушницею. Колекція Е. Гемінґвея, Президентська бібліотека Музей Дж. Ф. Кеннеді


Полювання та риболовля завжди були пов’язані для Ернеста з дитинством – стрільбою по голубах на фермі родичів, лісом біля літнього котеджу “Уіндмір”, поселеннями корінних американців та “найсерйознішою брехнею батькові”. Того разу хлопчик нічого не міг вполювати через стару непригідну рушницю, тому зберхав батькові, що підстрілив перепілку, яку насправді знайшов вже пораненою. Після цього Гемінґвей молодший всю ніч проплакав, вважаючи себе найнегіднішим брехуном.

Котики

Якщо Ви вважаєте, що 40 котів – це невід’ємний образ “самотньої жінки”, то спішимо вас розчарувати. У Ернеста Гемінґвея їх було 57. І більшість мали букву “с” в імені, бо письменник вважав, що цей звук їм дуже подобається. Ми повторимо – 57 пухнастих клубочків жило в будинку суворого американського класика, який завершував свої дні склянкою віскі і боксом.

Найвідомішою з котів була шестипала Білосніжка, яку Ернестові подарував знайомий капітан. Якщо Вам треба уявити ідеальне котяче життя – думайте про будинок Гемінґвея на Кубі. Всі пухнасті мешканці жили в любові та турботі, їх забезпечували найкращою їжею та ні в чому не обмежували. Тому кількість кошенят збільшувалася в геометричній прогресії, а в музеї письменника і досі живуть нащадки Білосніжки – такі ж кішки з шістьма пальцями.

Крістобаль, Бойсі, Іззі, Міссурі, Спенді, Ембросі (цей, до речі, пережив свого господаря на цілих 8 років), Біготес, Фатсо, Шопскі, Екстасі – це лише кілька домашніх улюбленців сімейства. Він також любив називати їх на честь відомих осіб, серед яких були і його близькі друзі. Так, була пухнаста Гертруда Стайн. Зараз будинок-музей Гемінґвея має додаток, в якому можна переглянути імена, дати народження і породи всіх кішок, які там жили та живуть.

Ернест Гемінґвей – геній, боксер, ветеран двох Світових війн, володар Нобелівської премії та любитель пухнастих клубочків – за це ми його й любимо.

Джерела:Грибанов, Б. Эрнест Хемингуэй / Молодая гвардия, 1970Чертанов, М. Эрнест Хемингуэй / Молодая гвардия, 2010Катакіс М. Ернест Гемінгвей. Артефакти з життя / Видавництво старого лева, 2018

Ваша підтримка забезпечує створення контенту, існування проєкту і його авторів та авторок

Маєте запитання? Напишіть нам на pustoproject@gmail.com

  • Telegram
  • Facebook
  • Instagram

© Пусто, 2021