Ваша підтримка забезпечує створення контенту, існування проєкту і його авторів та авторок

Як дивитися “Квартиру” Біллі Вайлдера?

“ – Це люстерко… Розбите.

– Так, мені так більше подобається. Має такий самий вигляд, як я почуваюся”.

Хто сказав, що Різдво – це розкішні ялинки із червоними прикрасами, величні маєтки, життєрадісні сім’ї та щедро накриті столи? Іноді Різдво – це самотність. Не та, яка спіткає Кевіна з “Сам удома”. Чорно-біла, дощова, втоплена у службових романах і випитому віскі, яке постійно доводиться докуповувати. Розповідаємо про безсмертну класику різдвяного (і не тільки) кіно та чому “Квартира” режисера Біллі Вайлдера – найкраще, що можна переглянути під час зимових свят.

This slideshow requires JavaScript.

Рік: 1960

Жанр: різдвяна цинічно-романтична комедія

Акторський склад: Джек Леммон, Ширлі Маклейн, Фред Макмюррей, Джек Крушен, Наомі Стівенс, Джек Крушен

Про що?

Про кохання, карти, доброзичливих сусідів та чорний гумор. Чи радше, чорно-білий. С. С. Бакстер (читати як “сі-сі” і лише так) – один із 8,042,783 мешканців Нью-Йорку. Він працює у страховій компанії на 19 поверсі за столом №861 і часто затримується на роботі, щоб уникнути восьми мільйонів людей у ліфті, метро та на вулиці в час-пік. А ще С. С. Бакстер не вміє відмовляти людям і мріє отримати підвищення. Ввечері він нервово курить під дощем біля свого будинку, поки старші за чином співробітники та їхні коханки п’ють віскі у його квартирі. І все б нічого, якби серед цих восьми мільйонів сорока двох тисяч мешканців Нью-Йорку не було однієї операторки ліфта – Френ Кубелік, яка застрягла у ланцюжку “одні люди беруть, а інші дозволяють себе брати”. Далі – дивіться самі. “Квартира” – стрічка про самоту і тих, хто може її заповнити. Про бажання померти і продовжувати жити. Про корпоративну культуру Америки 60-х, поцілунки на офісних вечірках, сусідів-євреїв та їхніх чудових дружин із домашнім супом і багато-багато виправдань, очікувань та нещасного кохання, бо “коли ти одружений із жінкою 12 років, не можеш просто сказати за сніданком: “Люба, передай цукру і давай розлучимося”.

Звідки така ідея?

Біллі Вайлдер і Джек Леммон © Metro-Goldwyn-Mayer Studios Inc


Працюючи із Джеком Леммоном на знімальному майданчику “В джазі лише дівчата”, Вайлдеру на думку спала ідея фільму із Леммоном в ролі клерка. Справді, адже від саксофоніста до офісного працівника один крок. Ім’я С. С. Бакстер головному героєві режисер вирішив дати на честь свого колеги С. С. Коулмана. Оскільки фільм швидко став дуже популярним і отримав тогорічну статуетку Оскар, з’явилося чимало теорій стосовно того, звідки режисер взяв ідею фільму. Вайлдер усі заперечував і зізнався: його надихнула стрічка “Коротка зустріч” Девіда Ліна.

“Коротка зустріч”, Девід Лін, 1945 рік

This slideshow requires JavaScript.

Шляхи Лори Дженсон та лікаря Алека Харві постійно переплітаються: на вокзалі, біля кіно, лікарні, в кафе. І приводять їх у квартиру його друга, щоб залишити наодинці з почуттями і головною перепоною: “Сім’я чи кохання?”

Після перегляду цієї стрічки Вайлдер вирішив зняти фільм про бідного хлопця, котрий не вміє відмовляти і “змушений ввечері залазити до ліжка, котре ще тепле від коханців”.

Актори “Квартири” © 1960 – 20th Century Fox


Хоча спочатку на роль Бакстера режисер хотів взяти актора Пола Дуґласа (той загинув напередодні), Джек Леммон ідеально вжився в роль та додав фільмові кілька суто своїх моментів. Він любив імпровізувати і деякі випадкові сцени ми споглядаємо у стрічці. Наприклад, момент, де Бакстер розливає спрей від нежитю чи співає, готуючи спагеті. А сцена, де бідний С. С. спить на лавці вночі й потім приходить на роботу хворим, і справді принесла Леммону застуду: зйомки проходили за температури нижче нуля. Нежить Бекстера у фільмі – не награний. Так само трапилося і зі сценою бійки, де актор мав прикинутися, що його вдарили. Однак, він неправильно поворухнувся і сильно гепнувся. Зрештою, Вайлдер під час монтажу вирішив використати саме цей дубль.

Режисер та актори на знімальному майданчику


Біллі Вайлдер – майстер кіномови. Йому вдається вкладати у чорно-білі фільми дуже багато емоцій та кольору. Попри те, що у “Квартирі” жартів про самогубство та сліз більше, ніж Санти Клауса (та й той п’яниця), стрічка неймовірно тепла і різдвяна. А герої закрадаються у закапелки вашого сердечка: усмішками, способами приготування спагеті і своєю романтичною неромантичністю. Так, що хочеться співчувати і вболівати за них до останнього. Режисер “Квартири” відомий, як автор нуарних фільмів, серед яких і класичний “Бульвар Сансет”. Свій досвід він зміг перенести на романтичну комедію, поєднавши цинічну любовно-офісну історію із операторською роботою, від котрої хочеться затамувати подих. Чи, принаймні, ставити фільм на паузу, щоб зробити фото екрану.

This slideshow requires JavaScript.

Усе в його стрічці вдало поєднується між собою – від людей на фоні і до музики в потрібний момент. Жодного зайвого слова. Жодного зайвого кадру. Суцільна майстерність, чуттєвість та потрібна частка гумору. І, звісно, Різдво.

Кадр з фільму “Квартира”


Тому, якщо раптом цього Різдва чи Нового року ви самотні, не сумуйте. Готуйте спагеті, слухайте вінілові пластинки й нізащо (чуєте? нізащо) не втрачайте віру. Щасливих свят, з прийдешнім і “роздавайте карти”.

Кулик Тетяна

Читайте також:

«Мандарини» Сімони де Бовуар, екзистенціалізм та новорічне щастя

Як дивитися «Ікло» Йорґоса Лантімоса?

Людина-пиріжок: Луїс Бунюель у 8 словах

Ваша підтримка забезпечує створення контенту, існування проєкту і його авторів та авторок

Маєте запитання? Напишіть нам на pustoproject@gmail.com

  • Telegram
  • Facebook
  • Instagram

© Пусто, 2021