Ваша підтримка забезпечує створення контенту, існування проєкту і його авторів та авторок

Трумен Капоте: поснідаємо в ювелірному?

Трумен Капоте був найфотографованішим письменником свого покоління. Його романи розходилися величезними тиражами, а він вважав, що для того, аби стати письменником, достатньо орфографії. А ще писав лежачи і від руки, влаштовував вечірки, на які хотів отримати запрошення президент, і дружив із злочинцями. То хто він: маленький хлопчик, який боїться бути покинутим, підступний чоловік, який пише про секрети відомих подруг, чи геній, який не визначився?

Trumen-Kapote-e1506792646383-797x368.jpeg

Трумен, який роздумує. Або не роздумує


Трумен з дитинства був самотнім: батьки розлучилися, коли хлопчику було чотири, а двадцятиоднорічна мати Ліллі не надто переймалася сином. Вона влаштовувала особисте життя, залишаючи маленького Трумена наодинці в номерах готелів, і просила покоївок нізащо не відчиняти двері. “Я нестримно кричав, а через деякий час так втомлювався, що падав на ліжко або на підлогу і чекав її повернення. Кожен день був для мене жахом, тому що я знав, що, коли настане ніч, мене покинуть. Я жахливо боявся бути покинутим. Пам’ятаю, що практично все своє дитинство я прожив у постійному страху і напрузі”. Згодом Ліллі назовсім поїхала кудись і взяти Трумена з собою не змогла. Тому залишила його на виховання своїх сестер. Хлопчик згадував, що його тітки або працювали, або сварилися. Тому можемо уявити, як йому було: у чотири роки він сам навчився читати і писати. У школі був не дуже успішним учнем і однокласники його не любили: Трумен був іншим. На той час його матір знайшла менш-більш успішного чоловіка, тому, щоб компенсувати сину свою відсутність, надсилала дорогий одяг. Він з дитинства любив добре вдягатися, але потім згадував, що, коли матір їхала, почувався покинутою собакою. Зате неподалік від нього жила маленька Гарпер Лі, яка була найкращою подругою хлопчика й, як стверджують біографи, частенько вступалася за нього кулаками. “Містер і місіс Лі, її мама і тато, жили неподалік. Вона була моєю найкращою подругою. Ви читали її книгу “Вбити пересмішника”? Я персонаж цієї книги, в якій події відбуваються в тому самому алабамському містечку, де ми жили. Її тато був адвокатом і ми з нею ходили дивитися на судові процеси все дитинство, замість кіно”. Коли Ліллі таки вийшла заміж у Нью-Йорку, забрала сина до себе.

This slideshow requires JavaScript.

Трумену було дев’ять, коли він перебрався до матері та її нового чоловіка, Джозефа Капоте. Той був доволі статним чоловіком, тому Трумен ходив у приватну школу. Хоча, насправді, як він зізнався в інтерв’ю Енді Ворґолу, пропускав заняття якщо не щодня, то через день, а натомість відвідував, наприклад, нью-йоркський зоопарк. Згодні: це набагато цікавіший варіант.

Трумен знав, що хоче бути письменником, як і знав, що письменнику не потрібно нічого, крім пунктуації.

“Я почав писати серйозно, коли мені було одинадцять. І точно так само, як інші діти повертаються додому і займаються на скрипці, піаніно або чимось таким, я приходив зі школи з наміром писати не менше трьох годин. Я був одержимий”.
truman-capote-carl-van-vechten

Вираз обличчя Трумена, якому казали, що школа – це важливо


Окрім школи, яку нібито відвідував хлопчик, мати водила його до психолога. Ліллі помічала дещо гомосексуальні нахили Трумена, і дуже переймалася цим. Переймалася настільки, що віддала сина у Військову академію з лікувальною метою. Зрештою, “вилікувати” Трумена таким чином не вийшло: через фінансові труднощі сім’я не деякий час покинула місто, а коли повернулася, юнак не пішов до академії, а продовжив навчання у звичайній вищій школі та писав.

“Я писав пригодницькі повісті, детективні розповіді з вбивствами, скетчі, історії, почуті від колишніх рабів і ветеранів Громадянської війни. Отримував велике задоволення – спочатку. Задоволення скінчилося, коли я побачив різницю між гарним і поганим стилем, а потім зробив ще тривожніше відкриття, відчувши різницю між дуже хорошим стилем і справжнім мистецтвом. Ледве вловима різниця, але страшна. До сімнадцяти років я був письменником”.

Трумен розумів, що коледж або університет не дадуть йому те, чого він хоче. “Якщо ви знаєте орфографію і хочете стати письменником, коледж вам нічим не допоможе”. Він влаштувався на незначну посаду у журнал New Yorker, де сортував картинки і вирізки з газет. Подейкують, що із роботи його вигнали через численні витівки. Наприклад, він представлявся редактором журналу на офіційний заходах. Так, це було негарно з його боку, але він знав, що пише краще за багатьох із них. У цей час його матір почала зловживати алкоголем. Юнак не дуже хотів повертатися після роботи додому, тому разом із майбутніми акторками Карол Грейс, Глорією Вандерльбіт та Уною О’Нілл проводив час у найпопулярніших нічних клубах Нью-Йорка. Саме ці дівчата, багаті, веселі та легковажні, стануть прообразом Голлі із “Сніданку у Тіффані”.

This slideshow requires JavaScript.

Після двох років сортування картинок, хлопець почав публікувати свої оповідання в найвідоміших журналах: Mademoiselle, The Atlantic, Harper’s Bazaar, а за розповідь “Міріам” двадцятиоднорічний Трумен отримав премію імені О.Генрі. До речі, можливо, завдяки юному Капоте світ отримав фантаста Рея Бредбері. Саме Трумен, який у 1947-у допомагав редактору у Mademoiselle, запримітив серед всього мотлоху, який надсилають у журнал, новелу “Повернення додому” ще нікому невідомого Рея. Бредбері чекав успіх і премія О.Генрі. Трумен ж підписав контракт із Random House, отримав аванс у розмірі 1.500 доларів і повернувся в Алабаму писати свій перший роман “Літній круїз”.

a375dadbe3ee9703556ddad26ec4a843

Трумен люб’язно відповідає на лист читачки щодо оповідання “Міріам”


“Рідні прокидалися о 4.30 ранку, снідали при світлі лампочки та йшли на роботу зі сходом сонця, залишивши мене самого в паніці. Ідея “Літнього круїзу” здавалась тонкою і дотепною, але зсередини мене обтяжувала інша мова, таємна духовна географія, яка займала як і сни, так і реальність… На мене нахлинуло хвилювання, різновид творчої коми. По дорозі додому я заблудився і почав ходити колами по лісу, тоді як моя свідомість вже почала писати книгу. Коли повернувся додому, було темно і холодно, але я не відчував цього через полум’я, яке горіло всередині мене. Я сказав всім добраніч, пішов в свою кімнату, кинув рукопис “Літнього круїзу” на дно ящика в столі, схопив декілька гострих олівців і пачку жовтого паперу, не роздягаючись застрибнув у ліжко і з чуттєвим оптимізмом написав “Інші голоси, інші кімнати”.

Для того, щоб нормально писати, Трумену потрібно було лежати. В одному із інтерв’ю письменник згадував: “Я повністю горизонтальний автор. Я не можу думати, якщо не лежу в ліжку або на дивані з сигаретою і кавою. Я повинен важко сопіти і потягувати щось. Після обіду я перемикаюся з кави на м’ятний чай, з хересу – на мартіні. Я не користуюся друкарською машинкою. Не на початку. Я пишу свою першу версію від руки (олівцем). Потім роблю ревізію, теж від руки. По суті, я думаю про себе, як про стиліста, а стилісти можуть бути одержимими розміщенням коми чи крапки з комою. Нав’язливі ідеї такого роду, і час, який я витрачаю на них, дратують мене до чортиків”.

capote-slim-2 (1).jpg

Ну, приблизно якось отак