Ваша підтримка забезпечує створення контенту, існування проєкту і його авторів та авторок

По що ходити до Германа Гессе?

Герман Гессе творив літературу. А ще був німцем, гуманістом і любив ходити на сеанси психоаналізу. У 1946 році, одразу після закінчення Другої світової війни, він отримав Нобелівську премію. І ми не будемо звертати увагу на той факт, що Герману вона здавалася безглуздою. Але коли німець отримує таку винагороду одразу після політично-воєнної поразки його батьківщини, це щось означає. Але що? Намагаємося зрозуміти, по що читачам ходити в романи та оповідання Германа Гессе.

По інтелектуальність

Разом із Томасом Манном, Гессе вважають засновником жанру інтелектуального роману. Поки ці слова ще не змусили вас закрити цю вкладку і знищити будь-яке бажання читати німецького гуманіста, спробуємо пояснити. Інтелектуальність інтелектуальних романів полягає в тому, що а)  головний герой найчастіше – людина культури (письменник, науковець тощо); б) ми зосереджуємося на аналізі його внутрішнього світу (тут нічого страшного, впевнені, що ви схильні займатися самоаналізом щодня, якщо не щосекунди); в) намагаємося вирішити якусь інтелектуальну проблему (наприклад, як у романі “Степовий вовк”, обурюємося, що на місце нашого улюбленого Моцарта став якийсь задрипаний саксофоніст Пабло). Звучить не надто страшно та важко, чи не так? Але коли бачать, як ви дістаєте з наплічника роман Гессе, ваш інтелектуальний рівень підвищується в очах всіх пасажирів тролейбуса. А ще – це класика і її варто читати.

По пошуки себе та пошуки Гессе

Герман Гессе у пошуках кота


Якби кожна людина була сталим індивідуумом із самого початку, було би нецікаво. Так само з героями Гессе: ми зустрічаємо їх на світанку життя або в переломний момент; до кінця твору вони рухаються в пошуках своєї Душі, Самості, індивідуального (не)спокою. Вони проходять шлях, тривалістю в кілька сотень сторінок, усвідомлюють поняття дружби, вчаться відпускати, любити та усміхатися, як Будда. У кожному з них ми можемо знайти самого Гессе (наприклад, у романі  “Степовий вовк”, у Гаррі Галлера ініціали автора, а ім’я Герміна – жіноча версія від Герман), бо він не бачив сенсу писати про щось інше, окрім пошуків власного я. Та писав так, що кожен читач може побачити себе у творі. Якщо ви сноб і не знаходите собі місця у будь-якому суспільстві, доля Гаррі Галлера змусить вас сумніватися у виборі на користь книжок, а не “нормальних” розваг. Біографія Йозефа Кнехта у “Грі в бісер” покаже збоку, як ви знаходите у житті своє покликання і як вся та “доля”, яка вела вас до нього, може бути всього лише вигадкою. У Сідхартсі з однойменного твору, для якого не треба бути буддистським монахом і займатися медитацією, вам слід просто підставляти події власного життя до східного сюжету автора, щоб потім зачитувати повчальні цитати друзям у важкі моменти.

По культуру

Література – це вже культура, але Гессе нею не обмежувався. У його творах ми побічно стикаємося з класичною музикою, філософією, буддизмом тощо. Романи Гессе інтертекстуальні, їх важко читати, якщо перед цим не переглянути всі матеріали на нашому сайті і не бути готовим гуглити невідомі прізвища та визначення, а іноді – перекладати вигадані цитати з латини. У “магічному театрі”, куди потрапляє Гаррі, він говорить з Моцартом, у “Грі в бісер” уся гра побудована на зв’язку різних видів мистецтва, де люди можуть покласти життя на дослідження важливості грецької музики VII століття, у творі “Сідхартха” вся розповідь побудована на буддистській філософії. І людей культури, як і нас, це тішить: знайомі прізвища, мотиви та задоволення від того, що знаєш, про що мова. Але коли трапляється щось незнайоме, це тішить ще більше: художня література не лише розповідає історію та змушує відкривати себе та суспільство по-інакшому, а й дозволяє дізнаватися щось нове про мистецтво поза межами конспектів, лекцій та навчальних посібників.

По психологічні розлади та психоаналіз

Автопортрет Германа Гессе. Одне із завдань психоаналтика.


Герману було 15, коли він вперше спробував вчинити самогубство. Кілька днів перед цим він писав у листі своєму другові: “Я радісний, веселий і задоволений. Тут панує дух, який мені дуже імпонує”. Тоді він вивчав мови, Євангеліє, давньогрецьку поезію та класичну німецьку літературу в монастирі Маульбронн (який потім опише в романі “Під колесом” та “Гра в бісер”). Йому подобалося. Він вивчав те, що хотів, а ще спокійно писав вірші. Але спроба самогубства трапилася, і за допомогою усіх своїх творів Гессе пояснює, що все не так просто: займатися тим, що ти любиш недостатньо для щастя. Після цього інциденту батьки відправили сина в психіатричну лікарню, де він пробув кілька місяців. Сам Гессе вже в дорослому віці ходив на сеанси психоаналізу до учня Карла Юнга і страшенно захоплювався результатом та процесом. Його твори – рай для всіх, хто захоплюється фрейдизмом і неофрейдизмом: тут надзвичайно багато предметів із символічним значенням, снів, подій, які відбуваються у підсвідомості героїв під час медитації. Ті, хто не розуміється, може спокійно трактувати все, як метафори, символи та інші художні прийоми – так теж правильно. Взагалі Гессе любив писати твори про шизофреників і казав, що інші герої для нього надто нудні. Тому його Гаррі людина/вовк (майже, як у Хвильового з чекістом/людиною, але у Гессе питання вічне, а тут радянське), Сідхартха та Гаутама насправді мали би бути одним героєм чи то божеством, а Герміна сприймається як третє “я” Галлера.

По навчання любові

Герман Гессе був одружений тричі. І попри всі негаразди, які траплялися в нього з його дружинами, автор таки вмів любити та приймати любов. Інакше він би не створив Камалу, Герміну, Єву та інших жіночих героїнь. А ще у Германа були віддані друзі, яких ми зустрічаємо в образах Тегуляріус, Говінди, Антона тощо. І про це він пише поряд із такими розумними темами психоаналізу, самопізнання та культури, бо вважає це однаково важливим.

“Його, недосвідченого в любові учня, готового знову і знову сліпо кидатися в безодню блаженства, вона терпляче вчила свого вчення: що не можна брати блаженство, не повертаючи блаженства натомість, що кожен рух, кожен дотик, кожен погляд, кожна крихітна частинка плоті має свій секрет , який обіцяє посвяченому безмірну радість. Вона вчила його, що закохані не повинні розлучатися після свята кохання, не захопившись один одним, не перемігши один одного і не підкорившись один одному, щоб жоден з них не переситився і не наповнився порожнечею і недобрим почуттям, ніби над ним поглумилися або він сам поглумився над коханою людиною”.“Сіддхартха” Герман Гессе

Можна розповісти ще багато: про класичний романтизм (унікальний герой проти суспільства), про постмодернізм та сюрреалізм, про приховану політичність та антивоєнність, про дитинність людей та опале листя на сторінках романів автора. Але краще просто читати Германа Гессе і захоплюватися цим усім безпосередньо в літературі. Бо цей дивний чоловік-інтелектуал в окулярах того вартий. Приємного читання!

Гуцалюк Дарія

Читайте також: Як не вийти заміж за Франца Кафку?

Спроба самогубства №1. Сильвія Плат

Travel-поради від Ернеста Гемінґвея. Як знайомитися з Іспанією?

Ваша підтримка забезпечує створення контенту, існування проєкту і його авторів та авторок

Маєте запитання? Напишіть нам на pustoproject@gmail.com

  • Telegram
  • Facebook
  • Instagram

© Пусто, 2021