Ваша підтримка забезпечує створення контенту, існування проєкту і його авторів та авторок

Посейдон, комахи та бюрократія. Що таке “кафкіанський” світ?

Одного ранку Йосиф К. і Грегор Замза прокинулися та виявили, що живуть в кафкіанському світі. Вони, скоріш за все, не знали, що це таке. Сам Кафка теж не підозрював, що його прізвище перетворять на прикметник. Тлумачимо, що таке “кафкіанський” та як виявити, чи ви раптом не живете в творі Франца.

1. Огляніться. Проаналізуйте середовище. Уважно переконайтеся, чи довкола не пахне абсурдом і трагікомічністю. Можливо, вашого сусіда заарештували без причини й ви мимоволі згадали “Процес”? Кафкіанські твори пронизані абсурдом – у виборах й словах героїв, подіях та світі-антиутопії, в якому вони живуть. У тому, що Йосиф К. може спокійно пересуватися містом, хоч він арештований, суд у “Процесі” розташований у будівлі між житловими квартирами й розвішаною білизною, голодомайстер вирішує відмовитися від їжі задля свого таланту, а сім’я Замзи легко забуває Грегора після його смерті.

Кадр з фільму Орсона Веллса “Процес”


2. Шукайте гіперболізацію та алегорію. Спитайте у жіночки на вулиці, чи її брат не перетворився на жука. Краще взагалі перевірте, чи самі на нього не перетворилися. Втім, навіть якщо ваші кінцівки на місці, Франц не гарантує, що ви не комаха. Адже все в його творах – алегорія і  метафора. Кафка гіперболізує події та вчинки, щоб показати нам “позалітературну істину”, відкриваючи через подію віконечко до розуміння чогось більшого. Він оперує символами, щоб здрібного зобразити щось набагато масштабніше та страшніше. Близький друг письменника Макс Брод казав: “Франц говорив образами, тому що мислив образами. Образна мова була для нього найприроднішою, навіть в щоденному спілкуванні.” Під час роботи на виданням “Перевтілення” Кафка категорично заборонив використовувати в ілюстраціях зображення комахи. І це найкращий доказ того, що все в його творах – метафора.

3. Не забудьте постояти в чергах, заповнити десяток непотрібних заяв та обходити півміста у пошуку необхідних печаток. Франц Кафка, який працював у страховій конторі та вивчав право в університеті, був добре знайомий з труднощами світу, про який писав. Бюрократизм, несправедливість судової системи й державного ладу виходить у його творах на авансцену, діє, як рушій сюжету. Йосиф К. в “Процесі” не розуміє, у чому його звинувачують, а давньогрецький бог в оповіданні “Посейдон” не має часу на власні морські володіння, бо погруз у паперовій роботі. І, хоч все це здається абсурдним та перебільшеним, Кафка таки пише правду про світ, в якому живе й у якому живемо ми. Світ, де кожна дія потребує аркуша паперу з печаткою і світ, де люди іноді можуть в цих печатках згубитися. Як Посейдон, який “морів ніколи не бачив, хіба під час поспішого сходження на Оліпмп, і то насправді не роз’їжджав по них. Зазвичай він каже, що зачекає з цим до кінця світу; тоді, ймовірно, знайдеться спокійна хвилинка, й вже перед самим-самим кінцем, після перевірки останнього розрахунку, можна буде хутко проїхатися довкола світу.”

4. Шукайте Кафку. Франц писав про своє життя й проектував події, що з ним відбувалися, на папір. І якщо Ернест Гемінґвей творив своє життя, як книгу – подорожував, розважався й збирав враження, то Кафка творив книгу зі свого життя. Хворобливий працівник страхової контори, загноблений з дитинства власним батьком, Франц – чеховський герой, що переживає весь трагізм буття й описує це. Він – Грегор, який відчуває, як обтяжує людей навколо й він – це К., переслідуваний, гнаний, звинувачений і водночас той, хто цю свою вину плекає. Кафка передає нам тривогу, відчай і, водночас, своє напрочуд просте ставлення до світу, де смерть сприймають, як одиницю в статистиці.

“Він знає про цей світ у десять тисяч разів більше, ніж всі люди світу”  – написали якось Максові Бродові про Кафку. Він справді знав та хотів цей світ показати. Світ кафкіанський, у якому є місце абсурду, ірраціональності, безглуздості, несправедливості та химерності. Й водночас, світ екзистенційний, який творимо ми самі. Тому Франц нагадує: лиш від вас самих, як від голодoмайстра, залежить, чи шукати їжу на свій смак, чи загинути від голоду.

Кулик Тетяна

Читайте також:

Як не вийти заміж за Франца Кафку?

Фредрік Бакман: чому треба переписувати книжки?

5 слів про Ернеста Гемінґвея

Ваша підтримка забезпечує створення контенту, існування проєкту і його авторів та авторок

Маєте запитання? Напишіть нам на pustoproject@gmail.com

  • Telegram
  • Facebook
  • Instagram

© Пусто, 2021