Ваша підтримка забезпечує створення контенту, існування проєкту і його авторів та авторок

Поетика машини: як закохатися у поїзд

Гудять заводські машини, “крекчуть” мотори, скреготять залізні важелі і скриплять іржаві гайки в механізмах – чим не дев’ята симфонія Бетховена? Розповідаємо, звідки в мистецтві естетика промисловості, як розвинути в себе кінооко й кіновухо та кого, крім футуристів, шматок заліза хвилював більше, ніж сльози жінки.

Вільям Тернер, туманний Альбіон і пароплави

70900_big_1335184556

Велика снігова буря


Але серед усіх досягнень Вільяма Тернера є ще одне, про яке рідко згадують – змалювання промислової революції, фактично, у форматі live action. Уникнути зображення свого часу на картинах неможливо, навіть якщо здебільшого ви пишете лише бурхливе північне море й густі тумани. Вільяму Тернеру, принаймні, не вдалося. На його полотнах ми зустрічаємо не лише природу й стихію, якою художник так захоплювався, але й промислові досягнення того часу – могутні паротяги, пароплави та взагалі все, що працювало завдяки пару. Тернер завжди носив із собою по кілька блокнотів для замальовок і часто робив там маленькі рисунки парових стовпів із фабрик. Оскільки він використовував лише олівець, то над малюнками надписував букви g (grey), r (red) тощо, щоб потім передати колір диму.

У ХІХ ст. в Англії відбувалася промислова революція – мануфактури змінилися на фабрики, людину замінила машина, будувалися залізниці, вокзали, нові порти. В архітектурі почали використовувати більше заліза, розвивалася наука – хімія, фізика, дослідження електрики. У всьому цьому круговороті жив Вільям Тернер і передавав злам епох на деяких своїх полотнах.

312018

Дощ, пара і швидкість


Він дуже захоплювався Клодом Лорреном – французьким художником-неокласиком XVII ст., який, як і Тернер, поклонявся сонячному світлу. Вільям був настільки вражений його роботами, що розплакався і сказав, що ніколи не зможе так писати. Одна з його картин – “Перехід річки вбрід” – це наслідування робіт Лоррена. Та, що найцікавіше, на цій “класичній” картині є відображення промислової революції – на задньому фоні картини ми бачимо міст і завод з видобування вугілля.

This slideshow requires JavaScript.

Полотно “Остання подорож фрегата Відважний” вважають символом індустріальної революції, прощання нового покоління зі старою епохою. Тут новий пароплав тягне за собою могутній дерев’яних корабель до яскравого заходу сонця. Це метафора нової промислової Англії, яка, взявши з собою величність минулого, встала на новий шлях і прямує до майбутнього.

800px-The_Fighting_Temeraire,_JMW_Turner,_National_Gallery

Остання подорож фрегата “Відважний”


Клод Моне і гарсоньєрка біля вокзалу

1877 рік став для живописця-імпресіоніста “роком паротягів”. Зовсім не маючи грошей та, натомість, маючи цілу купу проблем, Клод Моне здійсних одну зі своїх необдуманих витрат (гіперпосилання на інструкцію) та орендував квартирку-гарсоньєрку біля вокзалу Сен-Лазар. Там Клод впродовж року дурив керівництво, розповідаючи, що він відомий академічний художник і йому конче необхідно, аби вони затримали відбуття/прибуття потяга, бо зараз світло падає найкраще.

This slideshow requires JavaScript.

Однак, хитрість хитрістю, а цими полотнами імпресіоніст зчинив маленьку революцію у мистецтві. До Клода Моне ніхто не вважав, що великі промислові машини можуть бути красивими. Вони так чи так з’являлися на полотнах, але слугували радше фоном (як у Тернера потяг – фон для зображення туману) чи допоміжним елементом, ніж “зіркою” картини. Моне ж, завдяки своїй манері написання, зміг відобразити у потужному чорному поїзді естетику та поезію. Під його вправною рукою такий індустріальний сюжет вперше набув граціозності та гармонії.

Італійці, які не люблять жінок

Промислова революція, розвиток зброї, заводів і фабрик вплинули на весь модернізм. В архітектурі почали використовувати нові матеріали, наприклад, залізо, із якого виготовили Ейфелеву вежу, у США почали будувати хмарочоси, в будівлях використовували все більше скла. Найбільше ці зміни вплинули на італійських художників, які згодом назвали себе “футуристами”.

Эскиз станции для аэропланов и поездов сделанный Сант_Элиа в серии La Città Nuova, 1914.

Ескіз станції для аеропланів та поїздів, приклад футуристичної архітектури


Філіпо Марінетті, автор “Маніфесту футуризму” писав: “Жар, який випромінює шматок дерева чи заліза, нас хвилює більше, ніж усмішка й сльози жінки!” Футуристи захоплювалися машинами та досягненнями індустріального світу – писали пароплави, поїзди, залізні мости та літаки. Літаки, до речі, настільки подобалися футуристам, що серед них виник навіть ще один термін – “аероживопис”, тобто течія, яка повторювала традиції футуризму, але на повітряному транспорті.

“Ми стверджуємо, що неймовірність світу збагатилася новою красою – красою швидкості. Гоночний автомобіль, капот якого, як вогнедишні змії, прикрашають великі труби; ревучий автомобіль, мотор якого працює, як на великій картечі, – він прекрасніший, аніж статуя Ніки Самофракійської” – Четвертий принцип футуризму, Філіппо Марінетті
uskoryaushiysa-poezd-pagganni

“Поїзд, що прискорюється”, Ніколло Паганіні


Футуристи проголосили, що все людське їм чуже, відкинули емоційність, романтику й любов. Для них була важлива лише естетика холодної сталі, важелів, гуркотіння машин, вони оспівували технічні досягнення й індустріальний прогрес. На їхніх картинах фігурують зображення паротягів, аеропланів, трамваїв, або фізичних понять, які можна з ними ототожнювати – деякі футуристи писали динаміку, швидкість, магнітні коливання.