Ваша підтримка забезпечує створення контенту, існування проєкту і його авторів та авторок

Кунс проти Вейвея

Якщо мистецтво ХХ століття трималося на Дюшані та Ворґолі, то сучасне – на Джеффі Кунсі та Ай Вейвеї. На щастя, перші не знали одне одного. Другі – ворогують. Кунс каже, що ненавидить Вейвея, бо не розуміє його робіт, а Вейвей вважає банальним мистецтво Кунса. Розбираємо різницю між митцями та намагаємося зрозуміти, хто кому псує малину.


Постать

Бієнале в Музеї Вікторії та Альберта, Лондон. На сцену виходить чоловік у віці. На ньому класичний костюм Гуччі з білою сорочкою та чорним метеликом. Волосся охайно вкладене, а обличчя виголене. Усмішка до вух і вишукана засмага – це Джефф Кунс, один із стовпів сучасного мистецтва. Він презентує власну виставку. Стоїть біля проєктора, показує світлини робіт і зачитує з картки інформацію. А потім частує байками про дитинство у сім’ї батька-декоратора або патетичними історіями про те, як зрозумів, що хоче займатися мистецтвом. Якщо запитати, хто такий митець у сучасному світі, він розповість, як погано вчився у школі. А якщо поцікавитися значенням робіт, Кунс розкаже про прийняття себе та світу. Митець ніколи прямо не відповідає на запитання – це вже стало мемом. Його називають “хитро награним” або ляльковим, бо він і справді нагадує 50-річну версію Кена. Промови Кунса звучать настільки відшліфовано, ніби він актор у ролі митця. Часом він говорить, наче тренер з особистісного розвитку або гуру самопомочі.


4448-0024-683x1024

Джефф Кунс усміхається, наче тренер з самопомочі




На іншому бієнале в Пекіні виступає Ай Вейвей, китайський дисидент і також один із стовпів сучасного мистецтва. Він у зручних лляних штанях та рожевій футболці з іронічним написом “Death to Hipsters” (з англійської: “Смерть гіпстерам”), з-під якої визирає животик. На обличчі борода – незвичний атрибут для сучасного китайця. Вейвей сидить у кріслі, витягує з кишені Айфон, робить селфі й публікує в Інстаґрам – це частина його нового витвору. Він розповідає про мистецтво без папірців. Якщо американець Джефф Кунс фокусується на власних роботах та історіях і тримається подалі від політики, то китаєць Ай Вейвей постійно переводить увагу від свого витвору на етичну площину. Він каже:

“Я не той, хто повинен пояснювати свої роботи. Кожна робота, яку я створюю, має зв’язок із моїми засадничими переконаннями, і якщо вона не може виразити цю віру, що ж, значить, не варто було її створювати”.

А коли його запитують про визначення митця в сучасному світі, Вейвей здіймає брови. “Митець – це ворог загальноприйнятих почуттів” – каже китаєць. Він відомий своїми висловленнями. Його Твіттер можна читати, як підручник з сучасного мистецтва, якщо ви знаєте китайську.

Weiwei-official-photo-1

Ай Вейвей здіймає брови, аби відповісти на питання, хто такий митець



Роботи

Джефф Кунс почав активну мистецьку діяльність у 80-их (тоді ж вигадав аксіоми відповідей на запитання журналістів). Його роботи – не одноосібні об’єкти, а цілі серії, які він створює впродовж кількох років. Серед таких вісім скульптур із серії “Античність” (2010-2012), які зображують двометрових металевих Венер.  Кунс – митець поп-арту, кітчу і редімейду. Він створює те, що вже було створено. Тому Джефф ідентично скопіював порцелянову фігурку Венери ХІХ століття, яку придбав на Амазоні. Блискуча сталева жінка піднімає свою сукню, оголюючи стегна, ідеальні для дітонародження. Це одна з провідних тем мистецтва Кунса (у митця восьмеро дітей). Його Венера втілює новий різновид ідола – жінка гай-теку, холодна і недоторкана.

jeff-koons-11

Джефф Кунс, “Венера металева”



У такому ж стилі зроблені інші Кунсові скульптури – “Папай”, “Заєць”, “Дельфін”, “Банальність” тощо. Вони нагадують пластмасові збільшені копії надувних звірів, мультперсонажів і поп-культурних арт-об’єктів. Митець захоплюється надувними іграшками як рятівними засобами, що дають спокій. Він вважає їх антропоморфними. Кунс каже – люди “також надувні – ми вдихаємо, і це символ оптимізму. Ми видихаємо, і це символ смерті”. Крім того, в роботах присутня еротична тематика, бо Кунс прихильник фройдівського психоаналізу. Так митець трактує пиптики для надування в сексуальному ключі.

Famous-Fiberglass-Jeff-Koons-Popeye-Statue-Replica-for-Sale-CSS-87

Джеф Кунс, “Папай”


Джефф Кунс був першим у світі мистецтва, хто почав рекламувати себе та свої виставки. Для журналу “Artforum” митець постав у образі вчителя початкової школи зі слоганами на дошці “Експлуатуй маси” і “Банальність як спаситель”. Для “Art in America” позував як розбещений хлопчисько в оточенні двох напівоголених дівчат. А для “Flash Art” – тримав двох поросят. Така реклама теж мистецтво. Особливо Кунсові бігборди для неіснуючого фільму “Зроблено на небесах” (1989) на Медісон авеню: митець голяка позує зі своєю колишньою дружиною-порноакторкою на прізвисько Чичоліна. Кунс каже:

“Найпростіший крок стати зіркою – знятися в порно, це була моя ідея, як влитися в американську поп-культуру”.
mih1_sm

Джефф Кунс, “Зроблено на небесах” 



Ай Вейвей також починав кар’єру у 80-их. Утім, його мистецький шлях був не таким епатажним. Роботи митця не можна звести до однієї провідної теми чи визначити єдиний стиль – він працює в різних сферах і з різним матеріалом. У Вейвея спочатку з’являється або ідея,  або матеріал. Результат один – щось цінне для нього самого. 

Турбінний зал у Лондон