Ваша підтримка забезпечує створення контенту, існування проєкту і його авторів та авторок

Барселона очима Пікассо

Ви – Пабло Пікассо, який щойно переїхав до Барселони. У вашому 14-річному світі є три улюблені речі: графіка, живопис і море. Перші дві ви вивчаєте у Школі мистецтв та ремесел (у вас там блискуче складені іспити, напророковане велике майбутнє та старі майстри, що захоплюються талановитим учнем), третю – за допомогою пензля й олівця.

Після занять ви біжите на узбережжя. Сідаєте на пісок, витягаєте з  сумки приладдя та переносите на полотно те, що бачите: пагорб Можуїк, вечірню набережну, заводи Побленоу, порт і гори, які вдалині спускаються до води. Тоді  дитяча цікавість жене вас досліджувати й розглядати нове місто. Ви відкриваєте для себе химерні форми вікон романських соборів, ранкове світло в парку та вид на пласкі дахи будинків. Малюючи їх, Ви, тобто, юний академічний Пабло Руїс, відточуєте майстерність і з бажанням виробити власний стиль з монотонного студента-класика перетворюєтеся на зрілого авангардного Пікассо.

This slideshow requires JavaScript.

1899. Життя складається вдало: вам 18, ви випускаєтеся з академії, знайомитеся з богемою столиці Каталонії та орендуєте вже другу студію недалеко від Королівської площі. Ранки проводите за малюванням, а у вільний час допомагаєте власникам ательє нижньої білизни колоти дірки на корсетах, адже на початку ХХ століття Instagram та повітряно-бульбашкової плівки немає, а прокрастинувати потрібно.  Коли робота закінчується і сонце сідає за Піренеї, ви крокуєте Готичним кварталом до кав’ярні “Чотири коти”.

Власник закладу, Пере Ромеу, працював аніматором театру ляльок у культовому паризькому кабаре “Чорний кіт”, тому захотів відкрити щось схоже в Каталонії. Він поділився ідеєю з іспанськими художниками Рамоном Касасом, Мігелем Утрілло та Сантьяґо Русіньйольом і вона їм сподобалася Так четверо новоспечених рестораторів-ентузіастів витрусили з кишень усі гроші, знайшли приміщення в модерністській будівлі за адресою Carrer de Montsió, 3, та почали розписувати стіни.

Рамон Касас та Пере Ромеу на тандемі (розпис)


Цей заклад – улюблене місце зустрічі барселонського авангарду та декадентства, хаб для обміну думками та останніми новинами; майданчик, вільний від снобізму. Тут показують лялькові вистави та китайський театр тіней, влаштовують виставки, літературні читання та музичні вечори.

“Вони (відвідувачі, – прим. ред.) походили в основному з сімей ремісників, починаючи від виробників ґудзиків та макарон, які жили над своїми магазинами, до ювелірів та торговців залізом. Там був кравець Бенет Солер Відаль на прізвисько “Обривок”, який продавав костюми і штани молодим денді на кшталт Пікассо в обмін на індивідуальні та сімейні портрети. Хуліо Ґонсалес, вся сім’я якого була з ковалів, які виготовляли балкони, дверні ручки, ліхтарні стовпи й ворота на старовинний лад, і ювелір Луїс Боннін також були частими гостями “Чотирьох котів”. Ґонсалес переїхав до Парижа і став скульптором; Боннін, який спробував себе в ілюстраторстві й живописі, переїхав до Ніцци в 1900 році, де залишився ювеліром. Іншими гостями були Хуліо Пі та його батько, Хуліо, які створювали п’єси для ручних маріонеток. Вони розігрували вистави в театрах і кафе разом із сином. Треба додати, що архітектор церкви Святого Сімейства, Антоніо Гауді, також був частим гостем”.

“Чотири коти” запрошують вас розробити дизайн меню (яким користуються й досі), а роком пізніше – провести першу виставку своїх картин. Її екпозицію складають 25 вугільних та акварельних портретів, прикріплених кнопками до стіни.

Меню кафе “Els Quatre Gats”


Якось у цьому ж закладі за чашкою вечірньої кави (назва ігристого вина, що виробляється переважно в районах Ал-Панадес і Баш-Панадес у Каталонії, схожого на шампанське) ви розмовляєте з художником Карлосом Касагемасом. Не впевнені, чи траплялося з вами кохання з першого погляду, але дружба щойно зав’язалася. У наступній студії за адресою Riera de Sant Joan,17 ви працюєте разом. Вигадуєте лайфхак від дуету Пікассо-Касагемас: якщо після переїзду грошей на меблювання не залишається, намалюйте на стінах столи, книжкові полиці, крісла та сервант, на якому лежать фрукти, квіти та монети. Збоку зобразіть привабливу покоївку – кімната крихітна, тому однієї буде достатньо.

Пабло Пікассо зі своїми друзями Анджелом Фернандесом де Сото та Карлосом Касагемасом на даху будинку, 1900 р.


Пабло, у кінці 1900-го року ви з Карлосом їдете до Парижа. Касагемас невзаємно закохується в танцівницю “Мулен Руж” Жермену Пішо (яка формально також є натурницею, а неформально – продажною дівчиною), і пропащого юнака доводиться силою везти назад до Іспанії. Але він повертається. 17 лютого 1901 Карлос, Жермена і ще кілька спільних друзів вечеряють в паризькому кафе «Іподром» . О 21.00 Касагемас встане, виголосить тост, витягне з кишені револьвер і вистрілить у Жермену. Промахнеться. Другу кулю пустить собі в скроню. Ви будете в Мадриді й не встигнете приїхати на похорон. Найкраща пам’ять – це все одно творчість: подібно до того, як Клод Моне писав мертву Камілу, ви напишете портрет “Смерть Касагемаса”.

This slideshow requires JavaScript.

Суїцид найкращого друга штовхне вас у прірву депресії, яка породить Блакитний період – перший етап розриву вашої творчості з реальністю. Рідне місто перестане бути повним радості й сонця, тому головними героями картин стануть жебраки, повії та нещасні матері.

У 1905 році ви переїдете до Парижа й більше ніколи не житимете в Барселоні, обмежившись короткими візитами родини та відпустками в Кадакесі. Революційну картину “Авіньйонські дівчата” (або “Авіньйонський бордель”) створите двома роками пізніше вже у Франції. Однією з фігур, які стоять біля будинку розпусти на Carrer d’Avinyó, ви зобразите фатальну Жермену Пішо.

This slideshow requires JavaScript.

Коли у 1939 році внаслідок громадянської війни до влади прийде Франциско Франко, ви поклянетесь, що в не ступите на іспанську землю, допоки нею керує профашистський диктатор. На жаль, Франко помре на два роки пізніше за вас.  Але світ завжди пам’ятатиме та шануватиме Барселоно юного Пабло Пікассо.

Авторка: Катерина Іщенко

Читайте також:

  1. Париж очима Ернеста Гемінґвея

  2. Марина Абрамович: митець має бути сам

  3. Від нотаріусів до водяних лілій: що, де і коли писав Моне

Ваша підтримка забезпечує створення контенту, існування проєкту і його авторів та авторок

Маєте запитання? Напишіть нам на pustoproject@gmail.com

  • Telegram
  • Facebook
  • Instagram

© Пусто, 2021